Особливості техніки плавання батерфляєм

Аналіз науково-методичної літератури показав, що авторами недостатньо уваги приділяється вивченню техніки плавання способом батерфляй (дельфін). Вкрай недостатньо був представлений цей спосіб плавання також і у типових шкільних комплексних програмах (1987, 1992, 1993), а також в інших сучасних державних стандартних вимогах (1996) для забезпечення фізичного виховання дітей, підлітків і дорослих. Наголошувалося раніше, що хвилеподібні рухи ніг компенсаторно використовують для урівноваження і коливання плечового поясу. Вони були прийняті багатьма фахівцями за початок хвилі в тілі плавця і свго часу (50 -60-е рр.) призвели до помилки в методиці навчання плаванню батерфляєм (дельфіном). Дещо пізніше виявлено, що хвилеподібні рухи тулуба і ніг вгору і вниз створюють майже рівноцінне просування. Проте в підручниках часто зустрічаються рекомендації по одночасному виконанню удару ногами з гребком руками, що не зовсім доцільно. В розвитку техніки плавання способом батерфляй (дельфін) О.І.. Логуновою були виявлені її характерні сучасні риси: хвилєподібний рух тулуба, плечі майже не занурюються при їх подальшому плавному русі, руки вкладаються на ширині плечей, гребок виконується єдиним рухом рук. Наголошується невелике прогинання в поясниці, вдих здійснюється в кінці гребка руками, а видих - вся решта часу. Спостерігається згинання ніг в колінах, провідне значення було відведено гребку руками, а початок гребка співпадає з рухом ніг вгору. При плаванні в швидкому темпі відсутній наплив, виконання одного удару ногами відбувається при опускані рук, а іншого - з гребком руками. Експериментальним шляхом Р.Б. Хальяндом і ін. була обгрунтована структура рухів в плаванні способом батерфляй (дельфін), що складається з фаз: підтягання, відштовхування з ударом, що характеризує 1-й період гребка з виходом. Наступні фази - політ з зануренням, удар із зануренням - 2-й період, їх чергування в оптимальному темпі 52— 60 циклів в хвилину і тимчасовому ритмі 1:2: 1,5: 2 з кроком 1,7—2,1 м створює можливості для досягнення максимальної швидкості. Була визначена раціональність середнього варіанту вкладsвания рук у воду; відстань між кистями рук у момент їх найбільшого сближення не повинне перевищувати половину плечей плавця; велика амплітуда ніг, не збільшуючи підйомну силу, призводить до зростання опору, знижує темп плавання. Дослідженнями І.П. Блохіна та ін. виявлено, що із збільшенням швидкості плавання батерфляєм (дельфіном) відбувається збільшення максимальних і мінімальних значень внутрішньоциклової швидкості, при цьому більш помітно зростає мінімальна швидкість і відповідно зменшується амплітуда її коливань. При порівнянні двох типів гребків руками в батерфляї (дельфіні) траєкторія руху кисті в одному, що нагадує замочну щілину, і другому - при перехресній роботі рук по діагональних траєкторіях — виявлено, що перехресний гребок більш ефективний в досягненні середньої швидкості плавання до 181,1 см/сек, ніж звичайний тільки 175,4 см/сек. Була показана можливість управління технічною майстерністю юних плавців за допомогою використання тренажерних пристроїв на основі примусового обмеження рухів, що моделюють кінематику гребка руками, що ефективно в 11—14-річному віці для подовження кроку, швидкості та амплітуди гребка. А.Р.Воронцов  приділяє певну увагу розробці модельних характеристик плавців-дельфіністів, варіативності техніки плавання залежно від індивідуальних особливостей статури, підбору спеціальних фізичних вправ на суші та у воді. Н.Ж. Булгаковою та ін детально були розроблені педагогічні моделі техніки плавання батерфляєм (дельфіном), дотримання якої в учбово-тренувальному процесі забезпечує якнайкращий результат: оптимальний темп — 50— 60 циклів в хвилину, довжина кроку — 1,75—2,0 м для жінок і 2,0—2,2 м для чоловіків.